Пригода як наративний центр у творах Марка Леві

Abstract

Проза Марка Леві дає можливість дослідити літературний твір як пригоду (в просторі відшукування смислів), літературний текст як пригоду (в лабіринті словесних конструкцій, що оприявнюють наратив), пізнати літературознавство як гіперпригоду (понад усіма апробованими методологічними підходами) і метапригоду (всюди – понад, попід, поза, всередині, поміж – в палітрі осмислювання, пізнання, реконструювання тощо). Окремі твори, у яких репрезентована нарація пригоди, увиразнюють три основних, незаперечних за статусом та естетичністю як “спільним знаменником” аспекти канону літератури від початку ХХІ століття, а також дають можливість структурувати новочасний науково-дослідницький пошук.

The prose by Mark Levy provides an opportunity to explore the literary work as an adventure (in the space of searching for meanings), the literary text as an adventure (in the labyrinth of verbal constructions revealing the narrative), to understand literary criticism as a hyper-adventure (above all proven methodological approaches) and a meta-adventure (everywhere – above, under, outside, within, between – in the palette of comprehension, cognition, reconstruction, etc.). Certain works, representing the adventure narration, highlight three fundamental, indisputable in terms of status and aesthetics as the “common denominator” aspects of the canon of literature from the beginning of the 21st century onwards, and render it possible to structure the latest scientific and research inquiry.

Проза Марка Леви дает возможность исследовать литературное произведение как приключение (в пространстве искания смыслов), литературный текст как приключение (в лабиринте словесных конструкций, которые реализуют нарратив), познать литературоведение как гиперприключение (над апробированными методологическими подходами) и метаприключение (везде – над, под, за, внутри, среди – в палитре осмысливания, познания, реконструирования и под.). Отдельные произведения, в которых репрезентирована наррация приключения, подчеркивают три основных, несомненных по статусу и эстетичности как “общим знамененателем” аспекты каноны литературы от начала ХХІ столетия, а также дают возможность структурировать новейший научно-исследовательский поиск.